Разом...

Любовь Вишневецкая
Так кличе пам’ять у минуле!..
Чи й справді щось колись було?..
- А я нічого не забула!..
Хоч щастя... повз мене пройшло...

Він не кохав... мені відомо...
Не линув в небо до пташок!
І зірка перша невідома...
- До нього я робила крок!..

Назустріч не летів коханий!
То я була неначе тінь...
В моїй душі росли тюльпани,
а він не знав таких цвітінь!..

Як загубились... я хворіла...
Розлука до цих пір пече!..
Його ж не знало болю тіло!
Печаль не хмурила очей...

А я блаженною блукала...
по світу горечко тягла!..
- Без нього неба стало мало!
Та повернути... не змогла...

Тепер лиш пам’яті криниця
бриніла ніжністю... теплом...
Стає реальним те, що сниться!
- Я посміхнуся... ми – разом...

                12.01.2023 р.

Фото з інету.


© Copyright: Любовь Вишневецкая, 2023
Свидетельство о публикации №123011208013
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Любовь Вишневецкая
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Любовь Вишневецкая