Червоний тюльпан розцвів у долині
Розцвів несподівано, серед дикої ночі.
І холодні мурашки побігли по спині,
І серце у грудях бентежно тріпоче.
Тюльпан розквітає, прокидаються тіні.
Химерні тіні блукають по стінах.
Блукають по стінах, повзуть по землі,
Виводять мережива у чорній траві.
Та мить - і трава вже не чорна,
І та розтривожена липка чорнота
Готова будь-кому вчепитися в горло,
Та все ж відступа, відступа, відступа.
Тюльпан підіймається все вище і вище.
Все яскравіші його пелюстки.
І вітер у небі химерою свище,
Немовби жар йому смалить кістки.
Повітря гойдається від коливань
Червоних, яскравих, запашних пелюсток,
І, мов зачарований, після недовгих вагань
Їм назустріч я роблю крок.
І з тріском мурашки на спині згоряють
Та ж холод я чую усим нутром..
І ніжно пелюстки мене обіймають,
І зігрівають своїм теплом.
у розквiтi
© Copyright: Анатолий Ник Галич, 2023
Свидетельство о публикации №123011207319
Свидетельство о публикации №123011207319
Рецензии