Кохання - тимчасове помутніння розуму.
Не доведено, відомо без роздуму.
Скоріше за все, аксіома.
Спочатку блискавка і... гуркіт грому.
Не все людині підвладно.
Нову казку придумати складно.
Не легко бути дорослим
І... низькорослим.
Хто б подарував крила?
І в небо - удвох! Ідилія?
Не надихатись, в небі - ми гості.
Там - безповітряний простір.
Здалеку зорі усі однакові,
Лише у деяких очі заплакані.
І краплі-сльози, уранці - росами,
Зрониш гулко очима розкосими.
Час кохати!
Час розлучатися.
І, вільному - воля!
Я бажаю тобі щастя!
Без болю.
Вільний поетичний переклад власного вірша "Любовь - помутнение разума".
http://stihi.ru/2011/07/22/3204
Кохання - помутнiння розуму
© Copyright: Вера Свистун, 2023
Свидетельство о публикации №123011203302
Свидетельство о публикации №123011203302
Рецензии