Подивись на сонце, подивись на небо!
Як же тішать душу світло і блакить!
Серцем розумію, відчуваю трепіт:
Не багатство долю гріє й золотить!
Сніг летить на землю променистим пилом…
Вітерець кружляє в сяйній далині,
Тішиться безмежним ясним небосхилом
І співає лунко радісні пісні.
Оживає казка, воскрешає диво
І легким серпанком застеляє вись.
Снігурі на гіллі тьохкають звабливо,
Чарівливий щебет кличе: "Озовись!"
А сніжок сміється, обійма морозом…
Навкруги панує Зимонька-зима,
Присипляє річку і поля гіпнозом,
Куряву сріблясту в небо підійма…
Все навкруг ошатне, гарне, мальовниче,
Тільки в серці - туга і болить душа.
Десь луна за лісом виє войовниче,
Білу скатертину топче рать чужа..
Краса i туга
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123011108590
Свидетельство о публикации №123011108590
Рецензии