Як будУть додому везти, мамо,
Може вдень, а може уночі,
Забинтуйте з татом міцно рани
І несіть навпроти калачі.
Ще купіть мені весільну квітку,
Бо не встиг я залишити рід.
І покличте мою рідну тітку,
Щоб мене зустріла у воріт.
Занесуть до хати побратими...
Ви пробачте, що не сам прийшов.
Янголом літаю поміж ними,
Свою смерть в Херсоні я знайшов.
Ви не плачте, що таку мав долю,
Ви за мене всі тепер живіть,
Бо загинув я за нашу волю,
Україну, так як я, любіть.
Знаю: я для вас велика втрата,
Важко вам повірити в цей жах.
Опустіла вже без мене хата,
Та живу я в маминих віршах.
Як будУть додому везти, мамо,
Може вдень, а може уночі,
Забинтуйте з татом міцно рани
І роздайте людям калачі.
Сину
© Copyright: Татьяна Олексийчук, 2023
Свидетельство о публикации №123011100844
Свидетельство о публикации №123011100844
Рецензии