Ждёт Любви рассвет

А метелюшка метёт,
Заметёт следы –
Белоснежная пастель,
Чистые листы.
Ты пиши на них что хошь,
Ведь твоя есть жизнь,
Хоть на лошади верхом,
Покорять вершин!
Если же она в конце –
Размотай клубок,
И по узелкам в руке,
Вспомнишь весь лубок…
То родное – где любовь
Вилася вокруг,
Сердца  чувства вновь и вновь,
Сказывался друг;
Так сплетались в счастье-жизнь
Миги и лета.
То, что без любви, сбежит,
Попросту лузга.
И теперь ты на весах
Взвесишь, что прожил;
Пусть и слезы на глазах –
То, чем дорожил…
Узел радость, узел боль –
Пред глазами все,
Месяц юный над вербой,
Мальчик вон босой –
Начиналась Божья цветь,
Детства водевиль,
С беззаботных милых лет,
Вспыхнет где фитиль…
И парням и девушкам
Помнить то не грех –
Жизнь, что птица-времечко,
Тормознёшь ли бег.
Пусть страницы ждут ещё
Чистые пока,
Не спеши быть обольщён
Дымом табака.
Искушений полон свет,
Не ко злу стремись –
Рядом есть любви рассвет
И призывна Высь!
10.01.2023 г.

Жде Любові дивоцвіт

Завірюха все мете,
Заміта сліди –
Білосніжна ця пастель,
Чисті сторінки.
Ти пиши на них що хоч,
Бо твоє життя,
В часі на коня верхом,
Шляхом до звитяг!
А якщо ж воно в кінці –
Розмотай клубок,
По тих вузликах в руці,
У квітках лубок…
Найрідніше – де любов
Вилася навкруг
Твого серця, знов і знов,
Позначався друг;
То й спліталися в життя
Миті і літа.
Без любові – то сміття,
Попросту лузга.
Ось тепер на терезах
Зважить, що прожив;
Хоч би й сльози на очах
Те чим дорожив…
Вузлик радість, вузлик біль –
Перед очі все,
Як сережки на вербі…
Хлопченя босе –
Починалась Божа цвіть
З пуп’янка, звідтіль,
З безтурботних дивних літ,
Спалахнув де гніт…
То ж, чи хлопець, чи дівча,
Пам’ятать не гріх –
Пролетить життя, підчас,
Не спинити біг.
І допоки сторінки
Чисті, ще покіль,
То ж не прагни до спокус
В тютюнову міль.
Вабленнями повен світ,
Зло не спить, правий –
Жде Любові дивоцвіт
І призовна Вись!
10.01.2023р.