Про Перемогу

Я напишу тобі про Перемогу.
Адже до церкви хоч і не належу,
Щоночі прошу я у Бога
Зруйнувати загарбницьку межу.

Не перший вірш про це писала
Та небезпечно мати ті вірші,
Коли кордони оминала
Тієї лютої землі.

Роки минулі були непростими,
Проте в них не було війни.
Дні стали болісно сумними.
Їх не забудемо навіки.

В мить ока світ для нас змінився:
Забрали те, чим жили.
Коли перший вибух почувся,
Нескорені, докупи збирали ми сили.

В напрузі виживали як могли.
Чекали й вірили: прийдуть кращі часи.
Щоб «Мир» ми в унісон проголосили.
І ворог зник як крапельки роси.

Коли? - Не знаю. Та я вірю
Прийде той день,
Що здійснить нашу мрію.
І свято буде мов Великдень.

Запалимо свічки за всіх полеглих,
Щоб цей вогонь побачили з Небес.
Нащадки хай тих лих не знають
Й продовжує свій шлях прогрес.

То Перемога! Й сльози на очах.
Нарешті ти обіймеш своїх рідних!
З часом забудеться і страх
Твоєї Неньки дітей гідних.