Все неотложные дела оставив...

ВСЕ НЕОТЛОЖНЫЕ ДЕЛА ОСТАВИВ...
Перевод стихотворения Лины Костенко

Все неотложные дела оставив,
я насмотрюсь на солнце и на травы.
Наговорюсь с хорошими людьми.
Не время минет, а минуем мы.
Да, мы минуем... мы проходим... так-то...
А время – только отбиванье такта.
И вся трагичность в том тик-так, тик-так...
Ведь время – это вечность и века.
А день и ночь, и с вечера до рани –
то только быстротечности сей грани.
Отрывочек, фрагмент, всего лишь миг
последней нотой в воздухе звенит, —
а Время – главный дирижёр, смотрите,
уже листает ноты на пюпитре.

                8 января 2023 года



Лiна Василівна Костенко [1930]
НЕХАЙ ПІДОЖДУТЬ НЕВІДКЛАДНІ СПРАВИ...

Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.
А ми минаєм... ми минаєм... так-то...
А час — це тільки відбивання такту.
Тік-так, тік-так... і в цьому вся трагічність.
Час — не хвилини, час — віки і вічність.
А день, і ніч, і звечора до рання —
це тільки віхи цього проминання.
Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
Остання нота ще бринить в повітрі, —
дивися: Час, великий диригент,
перегортає ноти на пюпітрі.