Юрий Андрухович В шесть утра - лишь густая темь

Юрій Андрухович – Ще о шостій ранку пітьма…

Ще о шостій ранку пітьма.
Непочатий сніг, наче луг.
І небес на небі нема,
тільки вітряні гнізда хуг.
Тільки вкутані у мішки
тьмяні ружі з-над холодів
знаменують земні стежки
на німих розпуттях садів.
Перша зміна о восьмій — час
освітити вікна і шлях.
Починається світло з нас,
ніби вічна вода в полях.
Ніби сіємо в чорну рань
перші крихти тепла зі жмень,
аж заблисне досвітня грань,
і від того довшає день.
І тому в осередді стуж,
під безоднями хмар і крон,
оживають глибини руж
і рушає рослинна кров…

Юрий Андрухович - В шесть утра – лишь густая темь…

В шесть утра – лишь густая темь,
Лишь снега.  Сколько глаз ни щурь,
Не увидишь в небе совсем 
Ты небес – только гнёзда бурь. 

Лишь укутанные в мешки
От губительных холодов   
спящих роз кусты – островки
на немых распутьях садов.

Смена в восемь. Уже пора
Нам за окна браться с тобой:
Освещаем мы их с утра
будто поле поим водой. 

Будто сеем в черную рань
мы горстями крохи тепла.
И блеснёт горизонта грань,
и скукожится, пятясь, тьма.

И тогда в пургу и в мороз
из-под скопища туч и крон
в глубине оттаявших роз
вдруг живая забьется кровь.



Перевод с украинского Ильи Липеса