Н. Герасименко-Даденкова. Речка Ташла. Рус. Бел
То ли речка, то ль ручей,
Вдоль низинок вьёшься скользких,
Сторонясь людских очей...
По камням ты скачешь звонко
И не блещешь ты красой,
Босоногая девчонка
С растрепавшейся косой!
Без умолку и без спросу
Бьют ключи вблизи реки.
На бегу вплетаешь в косу,
Будто ленты, родники.
Имя, право же, чудное —
В старину Ташлой назвал,
Знать, «обпившийся» водою
На кочевье аксакал.
В южной заросли тернистой
Как волнует омут твой!
Здесь сбегал к «дикарке» быстрой
С кручи Пушкин молодой!
Ты уйми свой бег суетный,
Подними глаза, Ташла!
Над тобою — город светлый,
Золотые купола...
г. Ставрополь
***
Ташла - рэчка малая
Між адгор'яў стаўрапальскіх
Ці то рэчка, ці раўчук,
Уздоўж нізін уешся слізкіх,
Не кранаеш людскіх рук...
Па каменні скачаш звонка
І не бліскаеш красой,
Басаногая дзяўчынка
З растрапаўшайся касой!
Без умолку і без попыту
Б'юць ключы зблізку ракі.
На бягу ўплятаеш у касу,
Быццам стужкі, раўчукі.
Імя, права ж, цудоўнае —
Даўней Ташлай хтось назваў,
Ведаць, «обпіўшыся» вадою
На вандроўку аксакал.
У ты зарасніку цярністым
Як хвалюе вірок твой!
Тут збягаў да «дзікункі» чыстай
Са стромы Пушкін маладой!
Сунімі свой бег мітуслівы,
Вочы паднімі, Ташла!
Над табою — горад мілы,
Залатыя купала...
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №123010403003