Колись це місто дихало тобою,
Тепер у ньому - згарища й мости.
Давно цим містом крокували двоє,
Тепер між нами холоду світи.
Але твою я пам'ятаю казку,
Твій ніжний погляд, дотик - ідеал,
Твою стихійну пристрасть, світлу ласку,
Що, ніби море, як дев'ятий вал.
Можливо все минуле пережити,
Перетворити біль на перли сліз,
У серці знов романтику створити,
Впустити в долю змін щасливих бриз.
Але мости, що ми побудували,
Ховають таємничий океан
Миттєвостей кохання. Я бажала,
Щоб виключно він був доступним нам.
І цей маршрут без болю та обмежень
Пройдемо поодинці відтепер.
За нами знов щоночі з неба стежать
Гармонія та світло вищих сфер.
Гармонiя
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123010306707
Свидетельство о публикации №123010306707
Рецензии
Марино, дуже гарний вірш.
А про яке місто йде мова?
Надия Медведовская 03.01.2023 21:02 • Заявить о нарушении
А про яке місто йде мова?
Надия Медведовская 03.01.2023 21:02 • Заявить о нарушении
Дякую.
Опису відповідають і Одеса, і Київ.
Їм належить моє серце.
Марина Чиянова 03.01.2023 21:05 Заявить о нарушении
Опису відповідають і Одеса, і Київ.
Їм належить моє серце.
Марина Чиянова 03.01.2023 21:05 Заявить о нарушении