Своим жыттям жыло сэло

              *        *        *

Своїм життям жило село,
Земля давала все й турботи –
Коли цвіло й коли мело,
Соната писана по нотах…

Сади й городи коло хат,
В дворах є для води колодязь.
Лелека із гнізда вже над –
У небеса злетів на води…

А навкруги поля, поля –
Таврійський степ із чорноземів,
Все обіймають тополя,
Хватило б дихати легенів…

Повітря чисте і густе –
Настій на лікарських цих травах,
Укупі з свіжим вітерцем,
Світанків радісні заграви…

Трудяги, ці ось трактори –
То орють, потім посівають.
Робота у руках горить,
Люд в полі й дома ще й співає…

В любові й радості жили,
В роки підйому п’ятдесяті –
Гостей приймали за столи
По черзі пари молодята.

На пам’ять – книжний дефіцит,
Бібліотек було ж достатньо.
Життєвих фільмів колорит,
У клубі ще бували танці.

Не без хитань і вольових
Реформ, що замість краще – гірше,
Без цих прийомів больових,
Не до писань правдивих вIршів.
03.01.2023р.