Я дивлюся 01. 01. 23

Я дивлюся на плачуще небо,
Тяжкі хмари. На сірість та синь.
Гуркіт грому ховає до себе
Зовсім звичний гуркіт сирен.

Вона вмовкне. І знов вийде сонце.
Завтра буде новий літній день.
Подарують його охоронці,
Що на фронті та поруч що є.

Засинаю спокійно у ліжку,
Тато вдома - знову в підвал.
Я до сну почитаю книжку -
Батько вдома війну читав.

Та на ранок я все ж прокинусь
Від маленького стуку двері.
Бо щоночі я знов зустріну
Уві снах своїх привид війни.

Я дивлюся на хмарнеє небо,
Та побачу небес блакить.
Теплий вітер неначе диво,
З ним і думка вперед летить.

Обійму нею всіх, хто далеко
І з любов'ю до них доторкнусь.
Надворі вже зима - не спека.
Та я все ж таки повернусь.

Новий рік відсьогодні почався,
Я не знаю, що він донесе.
Я лиш хочу, щоб поруч зостався,
Той, хто спокій мені принесе.

Ті, хто люблять, і ті, хто знають,
Як люблю їх та весь наш світ.
І тому я всім нам побажаю,
Один одного знову зустріть.