Н.Бидненко
Ти що подумав: я – ТВОЯ вершина?
Ти взяв її? А дзуськи, милий мій!
Твоя любов, непевна й швидкоплинна,
Не зачепила… Так що і не мрій,
Щоб красуватись десь на п’єдесталі,
Всепереможний диво-верхолаз…
Не з воску я, а стрижень я зі сталі,
Не вірю в блиск пустопорожніх фраз.
То йди собі у парі з льодорубом,
Шукать вершин, які скорить простіш…
Та все ж тобі я трішки вдячна, любий –
Бо це від тебе народився вірш!
***
Ты что же думал: я- ТВОЯ вершина?
Ты взял её? А дудки, милый мой!
Твоя любовь, промчалась беспричинно,
Не зацепив... Мечтай, но не со мной.
Чтоб красоваться там на пьедестале,
Как покоряющий вершины скалолаз!
Я не из воска, стержень я из стали,
Не верю блеску пустотелых фраз.
Иди ка с ледорубом ты на пару,
Искать попроще покоряемых вершин,
Но, всё-таки, тебе я благодарна,
Как бы не ты, не родились вирши!
Вершина
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2022
Свидетельство о публикации №122123105305
Свидетельство о публикации №122123105305
Рецензии