Рік минув… Я озираюсь…
Що вдалося? Що не так?
Та нічого не цураюсь
І не плачу, як жебрак.
Бачу кожен крок до мрії,
Кожен поступ незначний,
І хвилини безнадії,
І відлуння сліз війни.
Мовчки згадую у тиші
Всі досягнення свої,
Всі жадання найсильніші
І думок тяжких рої.
Не уникла горя й болю
В ночі темні і сумні,
Та за все я вдячна долі,
Хоч живу на чужині.
Кличуть мрії заповітні,
Серце просить, щоб збулось,
Та в сьогоднішньому світі
Планувати важко щось…
Озираюсь
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122123007241
Свидетельство о публикации №122123007241
Рецензии