***

Любви красивые страницы
            не там, где смерти голоса,
Но там, где смех, живые лица,
            где трепет чувств и чудеса.         

Где, может быть, слеза скатилась,
            но нега светится в глазах,
Где в недрах счастье пробудилось,
            а разум дремлет в небесах.
               
Шепоче вітер понад гаєм,
            де сотні хлопців полягло…
Для них любові вже немає,
            їх доля – зламане стебло.

Реве Славутич від безсилля,
            любов злетіла, наче птах,
В крові її підбиті крила,
            печатка жалю на вустах.

Але ж любов, вона безсмертна,
            зросте багато поколінь…
Це нині Україна – жертва,
            де штатівський гарцює кінь.

Америка любов вбиває
            та з України смокче кров,
Бо тільки вигоду шукає,
            де смерть – одна з її основ.

Но мир настанет непременно,
            развеяв пепел прежних бед,
Сойдёт Америка со сцены –
            уж слишком явный грязный след.

Любовь обнимется с надеждой,
            коснувшись старика Днепра,
Чтоб у потомков, как и прежде,
            от чувств кружилась голова.



Киев