Не встигло сонце листя спопелить.
Зеленим ще на перший сніг упало.
А серце, так невимовно болить -
Наповнене бажаннями й печаллю.
Взяла я жменьку снігу, листя в ній -
Ще вчора життєдайно шурхотіло!
Іще чекаю, повертайсь мерщій,
Застелим ними скатертину білу.
І сядем поруч, зразу зареву
І зросять сльози душу до куточка...
Ой, як же гріє, наче наяву,
Твоїм теплом просякнута сорочка.
Не встигло сонце листя спопелить.
То ж падало, кружляючи поволі.
Захоплювало в круговерть: "Летіть!
Тримайтеся за вітром на роздоллі!"
Не встигло сонце листя спопелить......
Вільний поетичний переклад власного вірша "А листья не успели пожелтеть..."
http://stihi.ru/2010/03/12/4767
Не встигло сонце листя спопелить
© Copyright: Вера Свистун, 2022
Свидетельство о публикации №122123005349
Свидетельство о публикации №122123005349
Рецензии