О літа мої літа
В річці тихо хвилька квилить,
О літа мої, літа –
То приливи, то відливи,
А душа все жде світань.
Тополина мріє осінь,
Очерету шерех зве –
Ось по травах бігав босий,
Вже й час мудрих одкровень…
Місяченько, сивий друже,
Свідок радості й жури,
Чуєш – думи мої кружать
Без упину, хоч умри?…
О яких країв не бачив,
Де не жив на чужині –
Батьківщина ж ця козача
В серденьку живе, в мені.
Де на колесі лелека
Кожен рік гніздечко в’є –
Чи мороз, чи літня спека,
Таке рідне все встає…
Ці околиці піщані,
Трав пахучих дух п’янить,
Мліє лан пшениць вже пряних,
Явір казку шепотить…
Тут усі мої святині,
З ними ріс і в пам’ять зніс;
Перед Богом в чому винні –
Молитов, сердечних сліз…
29.12.2022р.
О лита мои лита
© Copyright: Вячеслав Шикалович, 2022
Свидетельство о публикации №122123003505
Свидетельство о публикации №122123003505
Рецензии