Я знаходжу тебе на балконі,
Де ти дивишся у небеса.
Там із темряви сипляться зорі,
Є на кожну лиш мрія одна.
Світло зірки здається безсмертним,
В порівнянні із нашим життям.
Та могли б мати ми одноденне,
Як метелики, собі буття.
Чом не глянеш в моє чисте серце,
Відвертаєш ти очі свої?
Чи ти думаєш, як у люстерці,
Відзеркалиться слабкість в сльозі?
Наші сльози зробили людьми нас,
З поміж інших природи створінь.
Не дозволь зашкарубнути шкірі,
Збережи довше ніжність краси!..
Знаю, тінь нас в собі не поглине,
Не настав ще, принаймні, той час.
Поки хоч одна зірка ще світить,
Вщент згоратиму з нею і я.
Я займаюсь вогнем синім в небі,
Подивись — зажеврів небосхил.
Я розпалась на всі твої мрії,
Повернулась у зоряний пил…
Я знаходжу тебе на балконi
© Copyright: Анастасия Малер, 2022
Свидетельство о публикации №122122800068
Свидетельство о публикации №122122800068
Рецензии