забуте небо падає в віки
минулих днів,
що випали з життя,
яке прийшлось лишати,
зійшовшись спинами з прийдешнім,
теперішнє не шепче ввись
слова заклання,
прохання кинутись навтіч
від крихт хвилин, розсипаних дорогами,
яких не бачили би наші ноги,
якби не йшли в безодню ближню
милостиню жебрати,
щоб ще пожить,
та чи даремно
20.35
27.12.2022
забуте небо
© Copyright: Гелена Смилянская, 2022
Свидетельство о публикации №122122707801
Свидетельство о публикации №122122707801
Рецензии