Щось довго...довго вже мовчу
В щоденних чергах я " до світла ",
В нічні затемнення кручу
Німе кіно...без крихти цвіту...
Надія жевріє, що знов
Зустріну рідних із громади,
Відчую серцем поклик-зов,
Який сильніший за всі "гради"!
Мені всміхаються обличчя,
І навіть тих, що ледь знайомі -
Війна зітерла всі узбіччя,
Зрівняла бідність і хороми...
В одній із черг по допомогу
Стояли бідні і багаті,
Одні і ті ж до всіх вимоги,
Ми ВПО, не в рідній хаті...
Гостинне місто Запоріжжя
Дало прихисток всім стражденним.
Ця ДОБРОТА росте на дріжджах,
Це слово майже вже буденне!
Воно відродить Україну,
Підсилить віру у життя,
Хоч одягнись в просту ряднину,
Та пам'ятай про душ злиття!
27 декабря 2022
© Copyright: Галина Максимова 6, 2022
Свидетельство о публикации №122122705916
Свидетельство о публикации №122122705916
Рецензии
