Муза зазирнула крізь зазор
Замка залізного забору
З-за закритої брами Поета
Зібралась із Замку забрати
Десь із Собою далеко
З немовлям мов лелека
Над Землею літати
Як Я колись уві сні
Що й дощем, що і в сніг
Як удень, так і в ніч
Та й над вогнями нічного міста
На мосту вогнетривкому б сісти
Поруч руч об руч
І Обручки як обручем
Наш Чарівний Зв'язок
В Нескінченність зав'яжуть
ВОНА вже мала Ключі:
Чарівні Чорні Очі
І Троянди колючі
Вінком на Чолі
Розчулила до дна Душі:
ЇЇ побачив. Почув
Всю відчув
Й почав писати Вірші
Ввійшовши як кішка
За мої мури міцні
Торкнулась м'яко Серця
Не втягуючи кігті
Знайшовши Дзеркало Там
Сама Себе ж в Ньому й знайшла
А Звідти поглянув Я й сам
Віч-на-віч ЇЙ в Вічі навічно
Навіщо? Не знаю
Біль Любові завжди програє!
Я ТОБІ вдячний безмежно
Просто за те, що ТИ є!
Муза
© Copyright: Хью Лео, 2022
Свидетельство о публикации №122122600846
Свидетельство о публикации №122122600846
Рецензии