День зимовий потихеньку згасає,
Тільки біль в душі ніяк не втихає.
Через кілька днів почнеться вже січень,
Та у серці не влягається відчай.
Знов летять на Україну "Кинджали",
Хоч би всі вони у небі пропали!
Я від страху прокидаюсь ночами,
Відчуваю гострий біль до нестями.
Скільки горя принесли нам сусіди,
Що поводяться, немов людоїди!
Наче дикі племена, хижі звірі,
У ненависті не відають міри.
Вони лють свою "добром" називають,
Хоч насправді нас без жалю вбивають.
Вони страчують, катують в полоні,
Та не вбити їм стремління до волі!..
Скоро сiчень
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122122607545
Свидетельство о публикации №122122607545
Рецензии