Води небесні ллються і ллються,
Небо тремтить, а вони все дрижать,
Небо та сонце, розкішно-нечуйні,
Криком своїм неземним верещать.
Все, що ми втратили, знов повернеться,
Все, що забули, у пам'ять ввійде,
Рани загояться, втішиться серце,
Небо - мов річка, раптово впаде
Цим зорепадом таким загадковим,
В ритмі еонів - мелодія сліз,
Ти мені снишся, мов поряд ти знову,
Але насправді то зорі та бриз.
Ерiдан
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122122605445
Свидетельство о публикации №122122605445
Рецензии