Чекаю новорiчну нiч

Мені вже і не віриться, що там,
У ріднім місті -  снігопад з морозом,
Що вітер носить сосен фіміам,
І річка спить, підкорена гіпнозом.

Зима безкомпромісна то мете,
То холодом лякає, то вітрами,
То інеєй  філіграновий* плете,
Не спочиває днями і ночами.

А тут - одні лиш спогади про сніг,
Свинцеві хмари котяться за гори.
Впаде сніжинка злякано до ніг
І тане від безмовної покори.

Напрочуд тепла в цих краях зима:
З'явився сніг і тут же весь розтанув.
Здається, скоро буде вже весна,
Хоч рік старий у Літу ще не канув.

Та все ж чекаю новорічну ніч, 
Зустріну, як належить, чарівницю.
Посидимо спокійно віч-на-віч,
Повідає, можливо, таємницю.

А, може, розповість мені вона,
Коли настануть ночі без тривоги,
Чи згине врешті-решт страшна війна
І прийде день святої перемоги…

*Філіграновий - продуманий або опрацьований до найменших деталей, дрібниць; старанно, тонко оброблений; майстерно виконаний.