Художник

       ХУДОЖНИК

Він чародій, без Музи зовсім не блукає,
Палітру красок вилива на полотно…
І тільки серцем, ніби нотами співає,
Вершить  мазками свою повість, заодно!

Спресоване  натхнення  сходить пружно,
Мазки та фарби - набирають суть…
І образ виривається на світ потужно,
А за вікном: грім й блискавці навпіл небо рвуть!

Затих на площі п’яний маскарад,
Десь подівалися герої та гулянки…
Розсипавсь як зерно весь їх парад,
Не чутно бубонів, та спів тальянки!

Вже друга ніч пройшла біля мольберта,
Чарівна жінка прикрашає полотно…
Та тільки посмішка її, неначе стерта,
Все: радість, почуття - заховані на дно!

Маестро все вершить, неначе злився з пензлем,
І рана в боці, зовсім вже не заважає…
Нехай «горить вона», неначе з перцем,
Мистецтво - на віки, за це і плоть страждає!

Художник не дожив все ж до свого тріумфу,
Зосталось «ПОЛОТНО» й його прославлене ім’я…
Шедевр творця - найвищого ґатунку,
Та посмішка коханої, навіки стерта із її лиця!

23 грудня 2022 рік