Ніч Віфлеємська у зоряним светрику.
Світло розсіяне над каганцем.
Шиє рука про народження метрику,
ніби роман зі щасливим кінцем.
Перша опівніч, до ранку останняя
нитка червона в узорі шиття.
Вирва безсмертя помежі коханими.
Ладам до краю бракує життя.
Кров не водиця, війна не побачення.
Доля дитини в прицілі нікчем.
Через століття і так необачливо
став Маріуполем той Віфлеєм.
За журавлів, за гаї над озерами,
за Україну, за кожне сільце,
шиє Марія кривавими нервами,
а на руці удовине кільце.
світлина: Олександр Охапкін. Ікона Криворівненської Божої Матері
про одну iкону
© Copyright: Цветков Александр, 2022
Свидетельство о публикации №122122304278
Свидетельство о публикации №122122304278
Рецензии