Якби можна було на цей місяць сховатись подалі
від суЄтного світу з його різдвянИми святами...
десь шпарИнку знайти у безмежній космічній спіралі
й розтворитися у безпросвітності власної драми.
Загубитись надовго, нікого не бачить, не чути,
тихо скиглити в схроні, неначе собака побита...
хай би втратити пам'ять і стати безвістним манкрУтом,
бо інакше не вийде у білому світі дожити.
Але ж ні, у потоці химернім людської
бравади,
по інерції швидше, затихшій душі не до того,
розбиваюсь безжально об свої укорІненні вади,
і нікого у тім не виную : ні чорта, ні Бога.
Не виную
© Copyright: Ева Сокол 2, 2022
Свидетельство о публикации №122122205564
Свидетельство о публикации №122122205564
Рецензии