Грудень холоднішає щоночі,
Стелить на дорогах голий лід,
Перехожі йдуть, як поторочі,
Щоб не наробити зайвих бід.
Ввечері темніє дуже рано
І чорніє небо без зірок.
Ніч приходить швидко і неждано,
Сіє меланхолії зерно.
Та уранці часто сніг кружляє,
Глянеш у віконце - благодать!
Срібне сяйво душу звеселяє,
Навіть очі радісно горять.
Я дивлюсь на білий світ безмовно,
Згадую далекий рідний край
І стискаю руки молитовно,
Шепочу тихенько: "Зачекай…"
Зимова благодать
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122122107563
Свидетельство о публикации №122122107563
Рецензии