Ми спокійно жили,
Про загрози війни
Ми не думали зовсім, не знали.
Та враги нас кляли,
За п'ять днів до весни
Нашу землю вони вже топтали.
Всюди сіяли смерть
Безсердечні кати,
Ґвалтувати, вбивали, знущались.
Від немислимих жертв
Йшли дощі гіркоти,
Бо батьки із синами прощались.
Світ дізнався про жах,
Що вселяла орда,
Про Ірпінь, про Ізюм і про Бучу.
У дітей на очах
Ця безбожна мара
Розливала ненависть ядучу.
Чувся матері крик
Від зруйнованих стін,
Хіба можна цей стогін забути?!.
Цей горьований рік
Не завершиться він,
Поки мир у борні не здобудем!..
Не можна забути
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122122106345
Свидетельство о публикации №122122106345
Рецензии