Завжди хтось приходе до мене.
От і зараз прийшов меценат. Він замовляє полотен ряди.
Шеренги глибинних почуттів. Зараз я розумію цей зв'язок, мене і світу.
Бува, що я геть виштовхую мецената.
Все! Скінчилась його кантата.
А сьогодні він знову дзвонив і нічогісінько не обмовився про вчорашнє.
Я гадаю, що він щось зкоїв з моїми полотнами.
Прийшов, тай каже – Зробіть мені щось дивовижне.
А я, - чи хіба людина на таке здатна?
Харкнути, кинути папірця, бухнути, сернути і так без кінця.
Меценат бажав чогось натхненного,
Та зрозумів, що я не вихована людина
Я i Меценат
© Copyright: Понкратов Игорь, 2022
Свидетельство о публикации №122122000320
Свидетельство о публикации №122122000320
Рецензии