Грудень притих
Навіває мотиви минулого.
Ніжну мелодію чує бентежна душа.
Мов уві сні
Чи у мареві дива чаклунського,
Нота забута хвилює і ніжно втиша.
Падає сніг
І повітря святами насичує,
Віриться в те, що здійсниться задумане все.
Як оберіг,
Срібнокрила сніжинка вколисує.
Впевненість в тім, що усе буде добре, росте.
Ніжності штрих
Вимальовує ноту проникливу
І зігріває надію душевним теплом…
Грудень притих,
Наче слухає вість обнадійливу,
Щоб не злякати, привітливо віє крилом…
Свидетельство о публикации №122122003174