Промова про мову

В  колисці  Мова  з  цяцькой  грає.
Що  буде  далі  то  не  знає.


Чи  може  думка  українська
Злетіти  вище  за  всі  мови?
Чи  треба  здійснювати  розмови
На  шталт  родючої  землі?
Чому  ми  зраджуємо  усі?
А  потім  кажемо, - та  ні!...
Були  ті  жарти  випадкові,
А  рештка  браку  сатані.
Та  знов  з`являється  худоба,
Що  прига,  дряпа,  реготить,
Вилуплює  прямого  лоба –
Зеленим  полум`ям  горить.
Кросівки,  джинси,  та  мобіли,
Набиті  баксом  гаманці.
Залізні  м`язи - то  дибіли ,
Написано  все  на  лиці.
Устрибують  ті  громадяни:
 В  Тайоти,  Хонди,  Ауді.
А  інші  лагідні,  слух`яні,
Замерші,  кволі  та  худі.
Терезний  хід  завжди  невпинний –
Один  на  верх,  та  троє  в  злидні.
Та  коли  важелі  набридлі –
Нам  залишається  любить.

Дрібне  дитя  на  світ  з`явилось,
Не зрозумівши  ту  ціну,
Що  платять  котру  в  довжину,
Всього  життя – то  ми  цінуємо  дитя!