Любов i наклеп

Любов і наклеп несумісні.
І дружбу знищить слово зле
Коли думки твої нечисті,
І лихо з вуст отруту шле,

Коли брехливі твої очі,
Як у ставку брудна вода,
В ній і втопись ти серед ночі,
Твоя брехня - твоя біда.

Не тіш себе, що лиха мова -
То правди чистота гірка.
Ця гіркота - лукаве слово,
Що гадом в'ється з язика,
 
І прагне боляче вкусити,
Життєву силу крадучи.
Як не годуй - не буде ситий
Змій, що живе в твоїй душі.

Зліт, спад, знов зліт... Розчарування!
То скільки треба доброти,
Щоб витримати роз'їдання
Бридкого слова кислоти?

По краплі крапля, все зникає -
Довіра, щирість, доброта.
А змій пробачення благає,
В очах - все та ж брудна вода.

Щоб не спалити все дощенту,
І зберегти в душі тепло,
Не дожидаючи моменту,
Лишаю за стіною зло.

Зведу її з очей байдужих,
Холодно-чемних привітань,
Мій настрій більше не споплюжить
Твоїх розмов кислотна твань.

І більше серця не зворушать
Твої фальшиві каяття.
Лукавих не пускаю в душу,
Щоб зберегти своє життя.