Я прокинулась від гуркотіння,
В сон врізались сталеві ножі.
Десь в уяві блукали тіні,
Між реальністю й сном, на межі.
Я прокинулась, та не зовсім.
Смерть ввижалася за вікном
Гладив холод моє волосся,
Розлучивши з солодким сном.
Страх змією обвив все тіло,
Ворухнутися сил не було
За вікном все сильніше гриміло,
І сміялись вітри, як назло.
Поступово верталась свідомість,
Вітер трохи повіяв і вщух,
І розсіялась невідомість -
Я прокинулась від дощу.
Я злякалась звичайного грому!
Наче камінь звалився з душі,
Обійняла солодка втома.
Колискову співали дощі,
А вуста шепотіли сонно:
- Сила неба! Врятуй, збережи...
Я прокинулась
© Copyright: Анита Левицкая, 2022
Свидетельство о публикации №122121905946
Свидетельство о публикации №122121905946
Рецензии