І перший, і останній сніг - розтає.
І я росою випаду в траву,
Й не буду знати - більше не живу,
Безкрилих в небо не підніме стая.
Чи є рядок без слів, чи тільки сниться?
Вчорашній календаар - уже нічий.
Нема з ким говорити уночі...
Ламають пера - не мої жар-птиці.
Слова-підранки зважені до краю.
Іще іду, пригальмувавши крок.
Вдивившись в дзеркало, спущу курок -
В уламках лестощів і глузувань - немає.
Код сущого шукаю. Не зарано.
У небуття відійдем наяву.
І я - росою - випаду - в траву.
І перший, і останній сніг - розтане.
Вільний поетичний переклад власного вірша "И первый, и последний".
http://stihi.ru/2016/03/15/4742
I перший, i останнiй
© Copyright: Вера Свистун, 2022
Свидетельство о публикации №122121905040
Свидетельство о публикации №122121905040
Рецензии