Попрохай мене за обрій не чепати.
Місяць з зірками у танок не плекать.
Ясний світ на синьом тлі намалювати.
Затулити свої очі і чекать.
Я почую почуттів таємні згуки.
Відгадаю той ліричний інструмент.
Загорнусь у твої бархатніі руки.
Щоб разом були в закоханий момент.
Ллється пісня невідома и прекрасна.
В цьому космосі багаття розвіва
Світло - сяйна, дивно – щіра и квітаста.
И тендітна як недільне немовля.
Так улюблені разом увійдем в старість.
Тільки з піснею коліна не болять.
Подивіться до гори у синю крайність.
Як такі як ми закохані летять.
Ллється пісня невідома и прекрасна.
В цьому космосі багаття розвіва
Світло - сяйна, дивно – щіра і квітаста.
И тендітна як недільне немовля.
Закоханий момент
© Copyright: Понкратов Игорь, 2022
Свидетельство о публикации №122121902901
Свидетельство о публикации №122121902901
Рецензии