Про дитинство та життевий шлях

В  дитинстві  я  був  дитиною.
Сором’язливим,  меланхолійним  мальчиком.
Знов,  і  знов  протирав  колінця.
І  ковирявся  в  носі  пальчиком.
Ще  не  носив  окуляри.
Може  не  був  придатний  до  читання.
Хоча  роззявляв  рота,  коли  починав  малювання.
Не  полюбляв  загоряти,
Бо  то  не  зрозуміла  процедура.
З  усіх  матюків  виспівував – дура.
Влаштовував  футбольні  турніри.
Та  мав  товариша  Сашу.
Власне,  що  там  кружляти,  обожнював  манну  кашу.
Одного  разу  пішов  до  школи.
Три  кілометри  тьопав.
І  пом,ятаю,  того ж  року,  батько  мене  отшлёпав.
В загалом  проглядаючи  відео.
Дитинство  мені  не  набридло.
Зібрав  два  гербарія,  та  не  перетворився  в  бидло.
Зараз  знов  протираю  колінця.
Знаюся  на  меланхолії.
Малюю  трошки  фарбами – ті  що  з  олії.
Коли  вкриюся  зморшками ( бо  час  швидко  зплива)
Зроблю  зі  своєї  бороди  ялинку - котра  співа.
Зберу  до  купи  діточок,  та  онуків  рештку.
Розповім  про  дитинство,  про  його  стежку.
Про  синці  та  подряпинки.
Про  гармонійне  поєднання  життєвого  досвіду.
Тай  геть, піду  сосвіту!!!