Моя душа вбирає в себе
Чужі тривоги, біль чужий,
Чужі жадання і потреби
І голос відчаю сумний.
Я відчуваю щогодини
В душі своїй такий тягар,
Такі скажені хуртовини
Та міріади чорних хмар.
Це вже не Я, мені здається,
А вся поранена Земля,
Бо кров людська щомиті ллється,
У вирвах, мінах - всі поля.
Я - це зруйнована країна,
Усі знеструмлені міста,
В душі моїй - така ж руїна,
Марніють очі і вуста.
А нелюд знов готує наступ,
Ракети кидає щодня,
Що де завгодно можуть впасти,
Забрати знов чиїсь життя…
Це не Я
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122121603115
Свидетельство о публикации №122121603115
Рецензии