Смуток
Є у смутку особлива,
Незбагненна глибина,
Бо душа така вразлива,
Всі образи поглина.
Часто хочеться назавжди
Про журбу забути й сум,
Чути тільки слово правди,
Не тривожитись від дум.
Зберігати повний спокій,
Не зітхати без причин
І у вир душі глибокий
Не пірнати уночі.
Та, на жаль, свої ми крила
Часом жертвуєм журбі:
То ми ближче до Світила,
То злітаємо з орбіт…
А життя… Воно то тихе,
То у хмарах грозових,
І душа шукає вихід,
Шепче Богу молитви…
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122121503536
Свидетельство о публикации №122121503536
Рецензии