Прощальна симфонія грудня
Лунає під небом похмурим,
Вкривається снігом пухнастим замерзла земля.
Сніжинки летять, як відлуння,
Кружляють над світом понурим.
І вже не здається страшною сувора зима.
Проникливі ноти завії
З душі вимітають тривогу,
Хоч рік був важким, ще й сьогодні ракети летять.
Акордом протяжним надії
Хтось молиться Господу Богу,
І ноти тремтять, у повітрі сріблом мерехтять.
Чи вітер гуде монотонно,
Чи голос з небес долітає,
Чи, може, хтось плаче, чи скрипка виводить мотив.
А, може, це грудень невпинно
Нам твердить про рік, що минає,
І просить не брати в майбутнє страшний негатив…
Симфонія грудня лунає,
Чарує довкілля красою.
Вселяє голубленням віру в омріяний мир.
Полегкість душа відчуває
І сльози не ллє сиротою,
Чекає вже мить, щоб зануритись в радісний вир…
Симфонiя грудня
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122121406800
Свидетельство о публикации №122121406800
Рецензии