Дороги й дороги, ногам не позаздриш.
У спеку і зливи, метілі лихі...
Із першого кроку рушаєм у мандри
з мішком за спиною обрАз і гріхів.
ЛегЕнький той міх, та згодом тяжіє.
А ноги торують свій шлях день за днем.
Мені б зупинитись на тлі безнадії,
щоб душу зігріти любові вогнем.
Життя пробігає в безмірних дорогах,
на жаль, на зупинки немає часУ.
У пОспіху вічнім торбЕшники вбогі,
забули про спокій, любов і красу.
Затим вигоряння, задавнена втома,
і біг по інерції, вже без мети...
впадає душа в незворушності кому,
спаливши зі світом останні мости.
Пряма й зрозуміла фінальна дорога,
ще метрів півсотні і буде "межа"...
пора зупинитись, згадати про Бога,
а ноги біжать і біжать, і біжать...
Дороги
© Copyright: Ева Сокол 2, 2022
Свидетельство о публикации №122121403296
Свидетельство о публикации №122121403296
Рецензии
Ева, глубкое, чувственное, дюже образное стихотворение Ваше!
По душе пришлось!
Трогательно!
Спасибо!
Пожалуйста, послушайте мою песню "Письмо маме"
Ссылка в Ютубе: письмо маме 1 - you tube
Там на фото пожилая женщина в платке.
С уважением, С.Т.!
Сергей Тёплый 26.03.2023 17:18 • Заявить о нарушении
По душе пришлось!
Трогательно!
Спасибо!
Пожалуйста, послушайте мою песню "Письмо маме"
Ссылка в Ютубе: письмо маме 1 - you tube
Там на фото пожилая женщина в платке.
С уважением, С.Т.!
Сергей Тёплый 26.03.2023 17:18 • Заявить о нарушении
Дякую Вам, Сергію, за добрі слова.
Творчого натхнення та життєвих гараздів!
З повагою,
Ева Сокол 2 27.03.2023 15:25 Заявить о нарушении
Творчого натхнення та життєвих гараздів!
З повагою,
Ева Сокол 2 27.03.2023 15:25 Заявить о нарушении