Полетiли пташенята...

Полетіли пташенята
Від родинного гнізда
Захищати рідну хату.
Відзеркалила вода

В річці їхні сілуети,
Їхні крила і тіла...
Де ти зараз? Де ти, де ти?
Краще б ти мене взяла

Небажанна й проклятуща
І огидна всім війна! -
Мовить мати. Невблаганна
Їй у відовідь. Вона -

У лахміттях чорна тітка
Каже:" Ти тут не одна,
Хто так гучно й непривітно
Зустріча мене впітьмах."

- Так, бо ти не заслужила
Світла й теплих привітань,
Йди нечиста вража сила,
І від мирних нас відстань!

Поверни синів до хати,
І свій попіл забери,
Я з тобой не хочу мати
Ні взаємностей, ні гри.

Ти небажана тут гостя,
Краще спати йди в пітьму.
Причеши своє волосся,
Гребінця тобі візьму.

Ось, тримай, як відкупную,
Забирай його собі,
Може так синів врятую,
Дуже ще ж бо молоді,

Бо ж не встигли ще й пожити,
Поверни нам всім весну,
Сонце і кохання, квіти...
Час, коли всім не до сну...

Не вбивай життя з любов'ю,
Досить горя, віпочинь,
Годі поливати кров'ю
Землю, гар'ю - неба синь.

Причешись, засни навіки,
Хай міцний насниться сон
Хай, війна, твої повіки
Приростуть, і стихне стон.