Я маю все
а у простій реальності життя
з тобою, неповторная кохана…
Бо тільки ти практично бездоганно
моє перегоріле каяття
вплітаєш у свої майбутні плани…
І тільки ти не ставила умови
про те, щоб я чикрижив білий світ
і був на все заради мрій готовий…
Я пам’ятаю горе на Покрову,
коли урвався серденька політ,
та, слава Б-гу!, Він тримає слово
й рятує нас від надто щирих друзів
і ворогів, у заздрощах пустих.
Наш шлях проходить виключно по смузі,
що розділяє виплати катюзі
і жертв борги, оформлені як гріх
дияволом із зіркою на пузі.
І хай там що, а нам своє робити!
Сплітатися… кохати… віщі сни
спокійно додивлятися… любити…
плекати душу, янголів і квіти…
А потім, вже, за дотиком весни,
нарешті до дарунку полетіти..:)
Свидетельство о публикации №122121302712