Видихнув..
Я грав свою гармонь,
І нечекав коли віддав,
Тобі свою долонь.
Я вештався у морі відчуттів,
Залишив спокій серед моря
Людей, і віддано любив,
Лише свого лиш Бога..
Я мріяв наче озернутись,
Хотів у очі зазернуть тобі,
А там лиш біль, і дивна тінь "простуди",
Яку так гірко полюбив..
Я світлом день прийняв і вийшов,
Від тих мрійливих поколінь,
І вірішив життя залишить,
И обійняти вічність і любові біль..
І видихнув, заплющів очі,
А ти стоїш тримаючі за руку,
Я більше слів не говорив,
Лише світив, і зажурив науку...
Любив...
Свидетельство о публикации №122121108733