За крок до смерті
Клубочиться марево пилу,
У рот залітає пісок.
Не знаю, кому це під силу -
Підставити кулі висок.
А сонце палає нещадно,
І мозок ось-ось закипить.
Дивлюсь в далечінь безпорадно -
Чи буду я жити за мить?
Розстріляне поле без краю,
І вже не врятує ніщо.
Я царський наказ пам'ятаю,
Ще б знати - воюю за що?
Гримить стрілянина гарматами
І танки в вогні і диму,
А я розпадаюсь на атоми,
Як вчора, як тиждень тому.
Попереду захід. Здригається
Від гуркоту мирний лісок...
Мій голос від крику зривається
І рот забиває пісок.
За шаг до смерти
© Copyright: Светлана Попович, 2022
Свидетельство о публикации №122121107206
Свидетельство о публикации №122121107206
Рецензии