Блакитний сон

«Шановний добродію, Петре! Я сам з Івано-Франківська, але живу в Канаді чи не з юності. Добре пам’ятаю, сумую за рідним місцями, та ніяк не міг зважитись відвідати їх – далеко, накладно і боязно, – мені вже сьомий десяток.
Онука в Інеті натрапила на Ваші НАДЗВИЧАЙНІ поезії про рідні міста Вінниччини, та принесла мені. До речі, я з батьками нерідко бував у Вашому Могилеві-Подільскому і, звичайно, не раз бував у Вінниці. Вибачте, навіть зараз хвилююсь. Одразу замовив квитки. Поїду! Там моє дитинство і ще є друзі. Там моє кохання і голубеньке платтячко дівчинки. За Ваш блакитний сон і за цей узор, який Ви любовно вишивали. – СПАСИБІ! Вам великий та низький уклін! З повагою – Федір Шепетан, Канада, Монреаль, 15.05.2014 р.»

БЛАКИТНИЙ СОН

Дівчинка з дитинства мого у простенькім платті,
весь в цвітінні рідний, та покинутий вже двір,
і кружляє пір’ячко лелеки й запах ледве гіркуватий
ранніх абрикос, як молодості поклик. Набакир

місяць, в присмерку ще жевріє зоряний присок
і пливе таріля-безмір ясносиній, тремко палахтить
прОсторінь і павітри жнив’яні, форкіт коней, листя
і трава дрімають, перегіркла ковила мовчить.

В вибалку холонуть вечорових рос краплини,
у тумані ячать тіні, і червоними леліточками глод
світитить, як намисто, на очах більмо тумана гине, -
розриває вітер вільгий сивий вранішній оплот.

Поле, маки, острівки волошок, пазолоть за небокраєм,
коливається хмарок кошлатий тихий дивоплин,
джміль зітха в знемозі, брості стиглі ледь тримають
галузки калинові і серпень ронить ще теплінь.

Боязке дівочої руки торкання, згляд-серпанок
і побачення найперше біля «дерла», парк,
танці, місячна доріжка і рожевистий світанок,
і останній блима на містку сумний ліхтар.

Те кохання схоже на лазурний вічний безмір.
Та розтанув, як полуда, сон-туман недовгий мій,
клятви не збулися, лиш рядки рясні поезій,
тільки спогади про місто, двір і абрикос завій.

Де разки калинові і дівчинка в простому платті?
І куди з небес те пір’ячко лелече вже летить?
Де закоханий хлопчина, місяць, почуттів багаття?
Де мого дитинства ніжна смальтова блакить?

Трохи запізно відповідаю, вибачте, Федір! Дуже вдячний Вам за такий незвичний і дорогий для мене відгук на мої ностальгічні вірші. Приємно, що зміг вплинути на Ваше рішення відвідати Батьківщину. Від щирого серця бажаю Вам щасливих повернень до рідної домівки, в дитинство. Буду радий сказати Вам особисто – «З приїздом, дорогий 3емляче!»