За вікнами вже ходить ніч,
Зробилось темно.
В думках багато протиріч
І в серці щемно.
Знов начиталась про війну…
Бої за Бахмут…
Знов, мабуть, буде ніч без сну,
В полоні страху.
Додому треба, та зима
Шепоче: "Рано.
Нема ні світла, ні тепла,
Земля ще в ранах".
А невгамоване життя
Баладу пише
І наближає небуття
Та морок тиші…
Ось стукіт, схожий на стрільбу, -
Аж серце скніє*…
Зимова ніч пряде журбу
І смуток сіє…
*Скніти - те саме, що "нити"; давати відчуття тупого болю.
Зимова нiч
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122121007634
Свидетельство о публикации №122121007634
Рецензии