Знову приснилась вiйна
І лунали десь вибухи грізно,
Все тремтіло: вікно і стіна,
І здіймалася диму завіса.
Я підбігла хутчіш до вікна
І заграву побачила в небі,
Гуркотіла тривожно пітьма,
І здригались від остраху меблі.
Я проснутись хотіла скоріш,
Сподівалась, все змінить світанок,
Та гриміло все ближче й страшніш,
І щомиті густішав серпанок.
Я кричала: "Неправда! Це сон!
І повірити в це неможливо!
Це гроза, блискавиці вогонь!
Це зловісно пронизує злива!"
Та від крику прокинулась вмить,
А у вікна вже дивиться ранок.
Навкруги все гримить і димить,
І чорніє ракети уламок…
Свидетельство о публикации №122121005001