Н.Бидненко
Обіймаю тебе, недолюблений мій,
До грудей припадаю щокою.
Аж від щастя скотилась сльозинка з-під вій,
Ти прибрав її ніжно рукою.
О яке це тепло! Спільне серцебиття
Нам диктує і ритм, і бажання…
Ніч майнула без сумніву і каяття –
Вже й зоря усміхається рання.
І спалахують в світі незнані сонця,
І пливуть в небесах дивні квіти…
Віддаючи тобі всю любов до кінця,
Я не зможу тебе долюбити!
***
Обнимаю тебя, недолюбенный мой,
И к груди припадаю щекою.
А от счастья скатилась слезинка с ресниц,
Ты убрал её нежно рукою.
Ах, какое тепло! Сердца стук на двоих
Нам диктует и ритм, и желание...
Ночь пролетела без сомнений и раскаяния -
Уже и заря усмехается ранняя.
И вспыхивают в мире неведомые солнца,
И плывут в небесах удивительные цветы…
Отдавая тебе всю любовь до конца,
Я не смогу тебя долюбить!
Недолюбленный мой
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2022
Свидетельство о публикации №122120900558
Свидетельство о публикации №122120900558
Рецензии